СТОРІНКА МУЗИЧНОГО КЕРІВНИКА
Патріотичне виховання засобами музики
Музичне мистецтво у педагогіці є важливим та ефективним засобом виховного впливу на дитину. Ввести маленьких дітей у чарівний світ музики, Виховуючи на її основі добрі почуття, Прищеплюючи моральні якості – це вдячна і разом з тим важлива справа.Під морально-патріотичним вихованням ми розуміємо процес сприяння морально-патріотичному ставленню людини, формування в неї таких якостей:Моральних почуттів ( сумління, обов’язку, віри, відповідальності, громадянськості, патріотизму) .Морального обличчя ( терпіння, милосердя, толерантності ) .Моральної позиції ( здатності розрізняти добро і зло, виявляти самовідданість, готовність до подолання життєвих випробувань) .Моральної поведінки (готовності служіння людям і Вітчизні, проявів духовної стійкості, доброї волі) .
Одне з завдань музичної освіти – формування патріотичних почуттів у дітей дошкільного віку засобами музики. Саме в дошкільному віці формуються задатки моральності, розуміння, що таке «добре» і що таке «погано». Мета музичного керівника в дошкільному закладі полягає не лише у вихованні окремих талантів, а саме головне в тому, щоб усі діти полюбили музику і вона стала для них духовною потребою.
Те, що згаяно в дитинстві, ніколи не надолужити в роки юності й тим більше в дорослому віці. Чуйність, сприйнятливість до краси в дитячі роки незрівнянно глибша, ніж у пізніші періоди розвитку особистості. Одним із головних завдань музичного керівника є виховання потреби в прекрасному, яка визначає весь устрій духовного життя дитини, її взаємин у колективі.
Потреба в прекрасному утверджує моральну красу, народжуючи нетерпимість до всього вульгарного, потворного. « Тримаючи в руках скрипку, людина не здатна вчинити погано» - говорить народна мудрість.
Музично мовленнєвий розвиток за допомогою творчих ігор
Музична діяльність дітей дошкільного віку — це насамперед різні способи й засоби пізнання ними музичного мистецтва, а через нього — довкілля й самих себе. На думку багатьох фахівців дошкільної освіти, центральною ідеєю мистецької педагогіки є виховання в кожній дитині творчої ініціативи та самостійності, потреби в самовдосконаленні та набутті індивідуального художньо-естетичного досвіду.
Безперечно, сучасні фахівці — «фахівці нової формації» — мають прагнути до відмови від штампів та стереотипів у музичному розвитку та навчанні своїх вихованців, виявляти свою індивідуальну позицію, намагаючись створити нові технології освітньої роботи, зокрема й щодо музичного та мовленнєвого розвитку дошкільників.
Працюючи з дітьми на музичних заняттях, ми ставимо перед собою такі завдання:
* підтримувати у дітей бажання слухати музику, емоційно на неї відгукуватися, розповідати про неї;
* формувати досвід музичних вражень;
* розвивати мислення й творчу уяву;
* формувати здатність створювати музичний образ;
* розвивати бажання та вміння втілювати у творчих рухах настрій, характер музичного образу;
* підтримувати бажання дітей передавати настрій музичного твору в малюнку, театральному дійстві, літературній творчості.
Наведені основні положення мистецької компетентності дітей старшого дошкільного віку є орієнтирами в освітній роботі з музично-мовленнєвого розвитку дітей. А головним інструментом у цій роботі є різноманітні творчі ігри.
Значення гри в музично-мовленнєвій діяльності дошкільників.
Для дошкільників гра — найприродніша й найбажаніша діяльність. Якщо діти активні, охоче беруть участь у грі, — це свідчить про їхній психологічний комфорт. Натомість якщо діти :незацікавлені, сором’ язливі — вивести їх із цього стану, «розкріпачити» можна знову ж таки за допомогою гри. Крім того, гра є незамінним засобом розвитку дітей, зокрема й музичного.
Відомо, що під час музичного розвитку дошкільників головним є «занурити» їх у розмаїття музики, а відтак прищепити смак до неї, навчити виражати себе в різних видах музичної діяльності. Що старше дошкільник, то складнішими мають бути пропоновані йому музичні твори й завдання. Старші дошкільники вже мають бути добре розвинені музично, зокрема:
- мати чималий досвід сприймання музики;
- уміти втілювати пісенні, танцювальні образи;
- намагатися творити музику;
- отримувати задоволення від самовираження у музичній діяльності.
Діти старшого дошкільного віку здатні творити яскраво й талановито, якщо дати їм змогу, і зробити це можна насамперед за допомогою гри.
Гра неодмінно знадобиться педагогу й у такій важливій сфері музичного розвитку, як формування у дітей культури художньо-естетичного сприймання музичних творів. Зазначимо, що цей процес неможливий без одночасного розвитку мовлення. Водночас вербалізація, «промовляння» з дітьми музичних образів допомагає яскраво виразити їх в танцях, співах, музикуванні тощо. Тож сучасні науковці з дошкільного виховання, зокрема Алла Богуш, Наталія Гавриш, Тетяна Котик, із видів музичної діяльності, що використовують у дошкільних навчальних закладах, виокремлюють музично-мовленнєву діяльність, що пов'язана з музичною грою і художньою літературою. Значне місце в цій діяльності займають поліваріативні музичні ігри, змістом яких є художні тексти. Зокрема, це:
- ігри-драматизації з музичним супроводом;
- народні хороводні ігри зі співом, діалогами, рухами;
- дитячі оперні вистави за казками;
- розігрування українських народних пісень під музичний супровід.
Музично-мовленнєва діяльність побудована на відтворенні дітьми змісту відомих художніх творів у супроводі музики, розігрування художніх образів, які слугують засобом творчого самовираження дітей.
Під час музично-мовленнєвої діяльності педагогу слід пропонувати дітям численні творчі ігри, завданням яких, зокрема, є:
- збереження природного прагнення дітей до активності;
- заохочення дітей до опанування нових способів творчої діяльності з музичним матеріалом;
- створення життєвих ситуацій, які водночас стимулюватимуть спілкування, мовленнєву активність дітей і сприятимуть їхньому загальному музичному розвитку;
- збагачення та закріплення здобутих дітьми під час музичної діяльності знань; розвиток креативності в дітей;
- розвиток мовленнєвої компетентності дітей — зокрема, стимуляцію образного мовлення.
Фантазування — основний елемент музичних творчих ігор.
Для того, щоб ефективно сприяти музично-мовленнєвому розвитку своїх вихованців, педагогу варто постійно використовувати з дітьми творчі ігри на музичних заняттях або поза ними протягом 3-5 хвилин. Можна по-різному називати такий вид діяльності: хвилинки-фантазування, пластична розминка тощо. Кожна з таких ігор невимушено, у захопливій формі дасть дітям змогу:
- вчитися формулювати й висловлювати думки;
- розвивати дикцію, зв'язне мовлення;
- збагачувати словниковий запас;
- вчитися ефективно спілкуватися з однолітками й педагогом, налагоджувати взаєморозуміння зі співрозмовниками.
Будь-яку з таких ігор педагог може збагатити елементами імпровізації, запропонувавши дітям, зокрема, такі завдання, як-от:
- темброве фантазування;
- ритмічне фантазування;
- мелодійне фантазування;
- музично-графічне фантазування;
- музично-пластичне фантазування;
- створення музичної казки.
Розглянемо кожний із цих пунктів детальніше.
Дітям дошкільного віку найбільше подобається звуконаслідування, тож його слід активно використовувати в завданнях на темброве фантазування. Діти, а надто старші дошкільники, зазвичай легко та із задоволенням вигадують і виконують голосом найрізноманітніші «музично-шумові ілюстрації» до сюжетів, близьких та зрозумілих їм. У дітей, які творчо досліджують світ навколишніх звуків та можливості власного голосу, поліпшується слух, розвивається виразність голосу під час співів та мовлення.
Для цього виду творчих ігор важливим є постійне збагачення слухового досвіду дітей. Найліпше цьому сприяє спостереження та відтворення звукових явищ довкілля, зокрема:
- шелесту листя;
- цвірінькання горобців;
- воркотіння голубів;
- крики чайок;
- квакання жаб;
- дзижчання комах;
- шуму машин.
Велику втіху дітям дарує не лише звуконаслідування тварин і птахів, а й зображення голосом «побутових» звуків, як-от:
- булькання води;
- рипіння дверей;
- шелестіння сторінок книжки;
- дзенькання посуду.
Окремим видом тембрового фантазування може стати озвучення явищ, вигаданих самими дітьми: мови мешканців інших планет, розмови сонячного зайчика тощо.
Відчути ритмічність навколишнього світу діти здатні, лише отримуючи м’язові відчуття, тому ритмічне фантазування слід поєднувати з пластичним. Відповідну роботу доцільно розпочинати з фантазування ритму власного імені, варіюючи плескання й промовляння, рівномірність та нерівномірність довжини звуків тощо. Можна запропонувати дітям проекспериментувати з ритмом відомих їм віршиків, заздалегідь обговоривши характер, настрій, зміст, образи та їхній розвиток: додати паузи, десь прискорити, уповільнити, розширити, загострити ритм тощо. Ще один варіант ритмічного фантазування — «ритми-діалоги», у яких діти здатні:
- продовжити виконаний педагогом ритмічний рисунок;
- повторити ритмічний рисунок педагога й одразу створити власний;
- вигадати «розмову рук» у парі з педагогом чи однолітком.
«Ритми-діалоги» можна виконувати як «звучними жестами», так і на шумових та ударних дитячих музичних інструментах.
Мелодійне фантазування — найтрадиційніше й водночас найскладніше у виконанні для дітей. Наприклад, педагог може запропо нувати дітям придумати мелодійне привітання або прощання на віршований текст:
Зранку я прийду в садок, у садок, у садок,
Привітаю всіх діток, всіх діток, всіх діток.
Також можна запропонувати дітям придумати наспів колисанки, закличний мотив труби, мотив святкового дзвону тощо. Неодмінно сподобається дітям завдання вигадати мелодію для казкового персонажа, тварини, людини або навіть явища природи. Обраний образ слід попередньо обговорити, щоб діти орієнтувалися на його конкретні характеристики під час вигадування мелодії. Наприклад, якщо це зайчик — то мелодія має бути жвава, уривчаста, звуки короткі, ритм чіткий; дитячий сміх — у мелодії можна використати швидко повторювані високі звуки; завірюха — мелодія починається з низьких звуків і, пришвидшуючись, піднімається до високих.
Спочатку дітям варто запропонувати імпровізацію лише голосом, без жодного музичного інструмента. Згодом, щоб прикрасити мелодію, дитина може обрати інструмент за власним бажанням. Якщо таку роботу проводити систематично, то діти дуже скоро призвичаяться й охоче складатимуть коротенькі мелодії, виразно відтворюватимуть їх голосом та виконуватимуть на інструменті. Людина не може керувати несвідомими процесами, які відбуваються під впливом навколишніх звуків, але може виразити їх графічно. Наприклад, слухаючи когось по телефону або перебуваючи на лекції, людина часто мимоволі починав щось креслити, тобто графічно передавати своє неусвідомлене ставлення до отримуваної інформації. Те саме відбувається під впливом музики. Цю особливість людського сприймання можна перетворити у творчу гру, запропонувавши дітям спонтанне малювання під музику: вони можуть малювати що завгодно олівцями, фарбою, крейдою в той час, коли звучить музика. Музичний фрагмент має бути яскравий, емоційно насичений, але не гучний, не надто швидкий і не дуже тривалий. По завершенні слід запропонувати дітям висловитися щодо свого малюнка. Наприкінці слід обов’язково сказати дітям, як називається музичний твір і хто його автор.
Що молодша дитина, то пластичнішими є її рухи. Мимовільна реакція на випадкові або постійні жести, міміку, рухи дорослих поступово викликає в неї формування рухових стереотипів, а іноді — напружень та затисків. Натомість пластичне фантазування під музику може відновлювати природну дитячу тілесну гнучкість та рухову виразність, а відтак — і вільне, плинне мовлення, адже в організмі все взаємопов'язане.
Вправи з музично-пластичного фантазування варто розпочинати з крупних рухів усього тіла: корпуса, ніг, рук, голови. Рухова амплітуда має бути велика та повна, щоб працював кожний суглоб. Це викликає в дітей відчуття цілісності, вільності й пластичності власного тіла. Педагогу слід продемонструвати дітям деякі варіанти рухів, щоб на цій основі вони могли фантазувати далі. Наприклад, рухи для рук: до себе, від себе, в сторони, вгору, вниз, назад, хвилеподібно, гвинтоподібно, із легкими згинами в суглобах тощо. Рухи для ніг: повільні присідання, розведення ніг у сторони, рухи навшпиньки, пружинні кроки тощо. Рухи для корпуса: повороти, підняття плечей, прогинання назад, уперед, в боки тощо. Для різних рухів та їх комбінацій можна вигадати різні дотепні назви, щоб дітям було веселіше та легше їх виконувати.
Згодом доцільно запропонувати дітям вправи на розминку дрібної моторики. Це, зокрема, може бути «пальчиковий театр», де хтось із дітей розігруватиме коротенькі сценки без звуку, а інші мають відгадати, що це, і до того ж аргументувати, чому вони так думають. Таким сценкам також можна дати назви: швидкі рухи пальців — [Подпись: МУЗИЧНИЙ КЕРІВНИК # № 06/2014] «Пурхання метеликів», хапальні рухи пальців ніг — «Курка шукає зернятка» тощо.
Складнішим етапом цієї роботи може стати імпровізаційний тіньовий театр, для якого знадобиться ширма з білої тканини і яскрава лампа. Діти по черзі імпровізуватимуть під музику в просторі між тканиною і лампою, а глядачі «упізнаватимуть» персонажів або явища й розповідатимуть, чому їм саме так здалося.
Отже, найважливішим результатом опанування музично-мовленнєвої діяльності для дітей дошкільного віку є не лише набуття вміння красиво говорити, використовуючи велику кількість слів.
Музичне виховання дитини в сім'ї
У дитини, котра частіше знайомиться з музикою, більш багатіші почуття, вони більше відповідають на почуття і переживання інших людей. Краще, швидше і повніше вбирають в себе все нове, як правило добре вчаться в школі. Багато дітей дуже емоційні. Вони відчувають велику потребу в художніх враженнях, в активній прояві своїх почуттів. Ті, хто зблизька спостерігає життя маленьких дітей, знає з яким натхненням вони співають, танцюють. Інтерес до музики і музичні здібності виявляються у дітей по різному. Багато з них з великим інтересом слухають музику і співають, інші до музики нібито байдужі. Іноді вважають, що такі діти від природи не музичні, в них немає слуху і розвивати його безперспективно. Така точка зору неправильна. У кожної дитини можливо розбудити інтерес і любов до музики, розвивати музичний слух та голос. Це підтверджує і життєва практика і наука. Привчати дитину до музики в домашніх умовах потрібно з самого раннього віку. Робити це потрібно різними способами: співати дитині пісні, привчати слухати платівки, музичні записи, дитячі музичні радіо та телепередачі. Якщо є можливість – водити дитину на концерти. Треба дотримуватись того, щоб діти не просто раділи музиці, а вчилися переживати закладені в цю музику почуття. Треба розмовляти з дитиною, питати в неї: «Яка це музика, весела чи сумна, спокійна чи навпаки схвильована. Що про таку музику можна розповідати? Що під неї хочеться робити?» Іноді не називаючи твір, пропонувати дитині назвати його. Такі питання викликають інтерес дітей до слухання і розвиває їх творчі здібності. Розвитку вміння емоційно переживати музику допомагає також читання казок, оповідань, тому що переданий словесно сюжет і переживання героїв дітям більш доступний. Діти дуже люблять повторно слухати музику, яка їм сподобалась. Іноді можна загадати загадки: співати мелодію без слів і запитати яка це пісня. Таким чином потрошку непомітно дитина привчається до музики. Дітей без слуху немає. Є діти у яких ще не виявляють музичні здібності, і треба допомогти їм розвиватися: більше співати, слухати музику, танцювати. Треба створити всім'їатмосферу любові до музики, якомога більше схвалювати потребу дитини проявити себе в музиці. Требапам'ятати, що це приносить дитині радість і робить її добрішою. |
Коментарi